Альтернативою готельному відпочинку може стати скітур.

Скі-тур (з англійської ski-tоur) означає туристичний похід на лижах. Для України це – новий вид активного відпочинку, який почав набувати популярності на початку 2000-х. За словами експертів, у скітур з кожним роком ходять все більше українців. Цей вид спорту менш затратний: необхідне спорядження купується один раз на кілька років, можна заощадити на проживанні у готелі та користуванні підйомниками. Втім навіть не це є головним: у скітур туристів вабить, передусім, контакт з з природою, не рідко незайманою і дикою. 

Головне – задоволення

Мандрівки на лижах можна здійснювати куди завгодно: місто, село, найближчий парк. Досвідчені скітурівці радять початківцям починати свої мандрівки саме з таких нескладних маршрутів. Але здебільшого туристи вирушають в гори. Аби відчути усі принади скітуру, журналістка Новинаря здійснила п'ятнадцятикілометровий похід із села Ставного до гори Черемха (Закарпаття), по якій проходить кордон з Польщею. Гора розташована на території Ужанського національного парку, а її висота сягає 1141 метрів над рівнем моря.

Лижні походи здійснюється на спеціальних скітур лижах. Від звичайних бігових лиж вони відрізняються кріпленнями, які мають відривну п'ятку. Як пояснив Новинареві Сергій Степчук, голова Ужгородського туристичного клубу Туркул, раніше скітурівським спорядженням користувались лише альпіністи. "Зокрема, на Закарпатті було двоє–троє власників таких лиж. У 2001 році Туркул придбав вісім пар скітурівських лещат, щоб ходити в походи самим та водити бажаючих. До цього ми ходили без лиж, пішки, і невеликими маршрутами. Натомість мандрівка на лижах дає можливість долати великі відстані, майже такі ж, як влітку за однаковий проміжок часу", - розповідає Степчук.

Окрім лиж та кріплення, скітурівське спорядження складається з камусів, палок і чобіт. Якщо останніх немає, підійде звичайне гірськолижне взуття. Спорядження коштує недешево, але з метою економії туристи купують те, яке вже було у використані. "Я сам таким користуюсь. Для чого "понти", якщо тебе ніхто не бачить? Головне – задоволення від походу, а не те, що ти ходиш на дорогих лижвах", - пояснює Степчук.

Камус (спеціальна напівшерстяна тканина) має вигляд стрічки, розмір якої дорівнює довжині лижі. Він потрібен, щоб тримати лижника на снігу. Камус приліплюють до лижі й фіксують на "носку" та "п’ятці". Раніше їх робили з оленячої шерсті, а зараз виготовляють з напівсинтетичного матеріалу. Для катання з гірки камуси, як правило, знімають, тоді лижі легко та швидко несуть туриста вниз.

Без камусів їздять здебільшого досвідчені скітурівці. Недосвідченим зняття камусів загрожує синцями. Щоб цього не сталося, слід навчитися робити на лижах повороти, збавляти швидкість, а також падати. Не головою вперед, а тулубом на бік. "Підготовка необхідна для будь-якого активного відпочинку - лижах, велосипеді. Людина має бути у хорошій фізичній формі: перед походом побігати, пострибати, плавати, щоб бути витривалою. Я, хоч і худий, але можу довго носити важкий наплічник", - розповідає Степчук.

З метою безпеки у скітур вирушають групою, яка складається з щонайменше чотирьох осіб. Крім цього, варто безкоштовно зареєструватись у рятувальному загоні., що є європейською практикою. "Багато чого залежить від самих туристів. Нерідко причинами аварійних ситуацій є неорганізованість та недисциплінованість туриста, переоцінка власних можливостей, а також недосвідченість керівника групи", - зауважує Степчук.

Ночівля у лісі

Катання на засніжених схилах не йде ні в яке порівняння з гладенькими гірськолижними трасами. Ти їдеш по засніженому схилу, а навкруги – ні душі, лише природа і тиша. Де-не-де можна помітити сліди якогось місцевого жителя – вовка чи лисиці.

Якщо подорож кількаденна, заночувати можна у мисливських будиночках чи у колибі. Тут є все необхідне для перепочинку та відновлення сил: дерев’яний стіл, лавки, піч, нари з сіном, трохи алюмінієвого посуду. Замість води взимку використовують сніг, який топиться на вогнищі чи примусі. Останній туристи беруть з собою, щоб швидко заварити чай, розігріти або приготувати їжу.

На території Ужанського національного парку змайстровано кілька таких хаток. Їх почали будувати ще у 70-х роках для полювання. В наш час через відсутність коштів їх майже не будують, та й на облаштування будиночків держава не виділяє жодної копійки. Здебільшого все роблять місцеві ентузіасти.

Окрема проблема Карпат – засміченість туристичних маршрутів. Дуже часто "культурні", "цивілізовані" туристи залишають після себе багато сміття. Зараз його прикрило снігом, але з настанням весни сміття буде помітним неозброєним оком. "Після себе турист повинен залишити природу такою, як до свого приходу", - розповідає Степчук про культуру туризму.

Скі-тур цікавий не лише знайомством з місцевим колоритом, але й історичними місцями. Так гора Черемха – місце бойових дій під час першої світової війни. У літню пору туристи знаходять залишки окопів, бліндажів та братські могили.

У Карпати на своїх авто приїжджає чимало туристів, і їхало би ще більше, якби не дороги. За словами Степчука, якби місцева влада зробила нормальні автошляхи, наші гори радували б набагато більше гостей.

Ольга Жила, Новинар